6 травня о 19.00
Серйозне дослідження питання наготи мало би передовсім повернутися до археології теологічного протиставлення наготи й одягу, природи і благодаті, але не для того, щоб добутися у первісний стан, що передував розколу, а щоби усвідомити та знешкодити той диспозитив, який цей розкол обумовив”(Агамбен).
Нагота розкриває нетотожність людини самій собі та відкриває пізнаваність світу у його змінності, убрання (чи то благодать чи звичайний одяг) вимагає йому відповідати.
Рух, проте, викриває (разоблачает), чи виявляє (обличает), не менш вдало, ніж заголення. Танець безкінечно наближається до взаємовідносин із зоною незнання, яка власне і є рухом. Незнання не належить нікому, не є ані суб’єктивним, ні об’єктивним, але відкриває можливість специфічності та гри. Гра постає тут як розрізнення — простір, прозір між враженням, що входить у нас, і тим, як ми входимо самі у себе. Специфічність та гра покликані звільнити естезис від естетики-моралі.
Tanzlaboratorium